rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Кременецький замок



Перші фортифікаційні споруди в Кременці на горі Бона, що велично здіймається над містом своїми крутими схилами, з"явились ще у далекому ХІІ столітті. Тоді споруда була дерев"яною, але завдяки вдалому місцю розташування замок був практично нездоланним. У чому переконались орди Батия, які у 1241 році не змогли його здобути. Про міцність тогочасної споруди може говорити той факт, що Батий не зміг здобути лише три руські замки, і серед них була кременецька твердиня. У 1254 році замок знову витримує ординську облогу військ хана Куремена, проте восени 1259 року твердиню було розібрано на вимогу монгольського хана Бурондая, який в разі невиконання ультиматуму погрожував новим спустошенням краю.



Ймовірно, що будівництво мурованого замку розпочав польський король Казимир ІІІ, який у 1366 році отримав Кременець у свої володіння, а закінчили литовські князі Гедиміновичі, які у 1382 році повернули собі місто. Остаточного ж вигляду споруда набула у ХVІ столітті, яка на той час складалась з трьох веж (Надворітня, Черлена і Над новим домом,), двох дерев"яних мостів, князівського палацу, приміщень для гарнізону та запасів продуктів і пороху, церкви св. Михаїла. На мурах була покрита гонтом галерея з бійницями. Тоді ж пробували викопати криницю, проте до води в товщі гори так і не докопались.



За замком постійно доглядало населення Кременця і навколишніх сіл, яке підтримувало споруду в належному стані, а також сторожувало замок у мирний час. Твердиня була добре забезпечена зброєю, боєприпасами, провізією і водою, тому могла витримувати тривалі облоги.



У 1536 році власницею замку стала королева Бона Сфорца, яка була дружиною польського короля Сигізмунда І. Саме на її честь і названо замкову гору. За часів Бони замок перебудовується в ренесансовому стилі, а також суттєво підсилюється його обороноздатність.
Легенди про жорстокість Бони ходять по сьогоднішній день. А через перекази про те, що вона приймала ванни з крові немовлят, Бону можна вважати місцевим втіленням Бабая, бо, мабуть, досі її іменем лякають місцевих дітей. Легенди легендами, але фактом є те, що вона дуже жорстоко ставилась до місцевого населення, а також неймовірно його обдирала, в результаті чого вивезла з Кременця величезну кількість різноманітних цінностей.



До осені 1648 року Кременецький замок жодного разу не вдалось нікому здобути, аж поки до міста не підійшли козаки Максима Кривоноса, які за допомогою місцевих повстанців оточили твердиню щільним кільцем. Після півторамісячної облоги і жорстоких боїв замок було здобуто і зруйновано. Кажуть, що козаків, які полягли під час штурму замку, було поховано на П"ятницькому цвинтарі. З того часу твердиня вже не відбудовувалася, а згодом пропала потреба в її обороноздатності. На початку ХХ століття залишки замку хотіли розібрати, а каміння використати для будівництва доріг. На щастя, ці задуми не було реалізовано.
На сьогоднішній день від замку залишились значна частина мурів з рештками бійниць, два яруси надбрамної вежі, а також сліди від недокопаної криниці.



І на кінець ще кілька краєвидів на місто з замкової гори, а також панорама замкових стін:








Tags: Кременець, Тернопільщина, замки, мандрівки, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments