rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Лаврів. Василіанський монастир св. Онуфрія



Уже сама назва села Лаврів підсвідомо наштовхує на певний топонімічний зв"язок з лаврою. А якщо ще зважити на те, що монастир тут був з давніх-давен, при чому свого часу вельми шанований в Галичині, то паралель між назвою поселення і монастирським статусом проводиться вже сама собою.



Коли саме тут з"явився монастир достеменно невідомо. Існують небезпідставні припущення, що заснував його князь Ярослав Осьмомисл.
Спочатку усі монастирські споруди були дерев"яним, а за часів короля Данила, коли монастир став великим релігійним і культурним центром, було зведено мурований храм, значна частина якого дійшла і до наших часів - зараз це вівтарна частина сучасного храму.



До розвитку монастиря також приклався і князь Лев (якщо хтось раптом не знає, то його іменем названо місто Львів), якого після смерті було тут поховано. Точніше перепоховано за деякий час після смерті, бо початковим місцем поховання князя був Святопреображенський Спаський монастир. Проте де саме його могила і чи взагалі збереглась зараз невідомо.



За свою історію монастир кілька разів перебудовувався, зокрема у XVII, XVIII і XX століттях. У другій половині XVII століття храм було перебудовано у стилі бароко, проте практично усі барокові риси зникли під час чергової реконструкції на початку XX століття.



У 1767 році монастир зазнав сильних пошкоджень від пожежі, яка знищила практично усі дерев"яні споруди. Тоді ж вщент згорів практично весь монастирський архів, в якому зберігалось багато цінних документів. Коли розгрібали наслідки пожежі в каплиці випадково виявили княжі поховання, останки яких було перепоховано. Цілком імовірно, що саме там, в каплиці, і було поховано князя Лева.



Як тільки-но монастир відбудували після нищівної пожежі, так у 1788 році на ці землі прийшла австро-угорська влада, яка, м"яко кажучи, не дуже сильно переймалась долею монастирів, багато з яких було розформовано. Попав в немилість і монастир у Лаврові, власність якого перейшла до рук держави. Тоді ж тут було засновано школу, яка проіснувала до початку ХХ століття.



У 1884 році монастир перейшов до рук василіанського ордену. На початку ХХ століття отці-василіани зводять нові келії, які в дещо спотвореному вигляді дійшли до наших днів. У 1910 році під час реставрації храму було виявлено старі фрески, які датуються XV століттям. Деякі з них можна побачити і сьогодні.
Перша світова дещо призупинила розвиток монастиря, але у міжвоєнний період для Лаврова були практично золоті часи, які різко обірвались з приходом радянської влади у 1939 році.



В радянські часи в монастирі розташовувався інтернат для слаборозвинених дітей. За незалежності монастир було відновлено, але дивлячись на стан речей, мабуть, не скоро він досягне колишніх величі і розквіту.



Вже за незалежності України в дерево неподалік від храму влучила блискавка, яка відколола велику гіляку, на місці якої місцеві мешканці побачили образ Матері Божої (на фото вище).

Ну, і на кінець трохи шкарадно зліплена панорама монастирського комплексу.


Tags: Лаврів, Львівщина, мандрівки, монастирі, фото, храми
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 14 comments