rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Вижниця



Вижниця - невелике місто на Буковині, яке розташовується на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей. Поселення тут виникло доволі давно. Перша згадка датується 1158 роком, коли князь Ярослав Осьмомисл збудував тут фортецю, яку було названо Городок-на-Черемоші. Проте через століття у 1259 році монголо-татари під керівництвом Бурундая знищили фортецю, від якої залишилась тільки одна вежа, яка, за однією з легенд, дала назву містечку. Інші легенди говорять, що назва поселення пішла від вишень, яких тут багато. Ще одна версія говорить, що назва пов'язана з горами, що тут розпочинаються, а в першу чергу від висот, а саме від слова Вижній (Верхній). Ну, і нарешті ще одна легенда говорить, що назва поселення завдячує возам і вагам, пов'язаних з торгівлею.
У XVIII столітті Вижниця була одним з найбільших населених пунктів Буковини. У 1767 році поселення отримує статус торгового містечка, що сприяло неабиякому економічному розвитку. Пік розквіту Вижниці припав на австрійський період, у 1855 році місто навіть стало повітовим центром. Віддавна поселення було мультинаціональним, тут проживали українці, вірмени, євреї, згодом з'явились німці і поляки. Цікаво, що на початку ХХ століття понад 80% населення міста становили євреї, а Вижниця вважалась одним з найбільших центрів хасидизму.
А тепер перейдемо до прогулянки містом. Розпочнемо з центральної площі, яка є сильно видовженою з заходу на схід. В західній частині збереглась будівля ратуші, яку було зведено на початку ХХ століття. Практично протягом всієї своєї історії споруда виконувала адміністративні функції. В часи незалежності тут спочатку розташовувалось казначейство, а тепер - міський суд.



Будівля ратуші є трохи не схожою на інші магістратські споруди, проте невелику декоративну вежу вона все-таки має. Перед ратушею стоїть пам'ятник Лук'яну Кобилиці - ватажку народних повстань у 1843–1844 і 1848–1849 роках.



Забудову центральної площі складають здебільшого одно і двоповерхові будинки межі ХІХ і ХХ століть.



Також тут багато зелені - дерева, великі клумби.



В східній частині площі стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку.



Навпроти пам'ятника Кобзареві розташовується одна з колишніх синагог міста. Оскільки більшість населення Вижниці свого часу складали євреї, а саме місто було центром хасидизму, то тут було чимало культових єврейських споруд, серед яких було 11 синагог, проте далеко не всі вони дожили до наших днів. Синагога на фото нижче була зведена ще в австрійські часи і була головною юдейською божницею міста.



У роки Першої світової війни російські війська спалили синагогу. В міжвоєнний період вона стояла в понищеному стані, а у 1960-х роках її реконструювали під місцевий будинок культури. Саме тут розпочав свою творчу діяльність народний артист України Назарій Яремчук у складі ВІА "Смерічка".



Позаду головної синагоги розташовувалась мала синагога для молоді. В радянські часи тут влаштували котельню, яка перебуває в будівлі по сьогоднішній день.



Зліва від головної синагоги розташовується ще одна юдейська релігійна споруда - міква, яка виконувала функції ритуальної лазні.



Від ринкової площі відходить ряд вузьких вулиць з старими будинками.



Одні з найстаріших будинків Вижниці:



На фото нижче будівля районного відділу міліції. Цікаво, що в румунські часи тут був бордель, а потім ресторан.



Вулиці Вижниці надзвичайно тихі і потопають в тіні дерев.



Неподалік від районного відділку міліції розташовується загальноосвітня школа-інтернат ім. Назарія Яремчука.



Раніше в будівлі школи розташовувався поштамт.



В одному з навчальних корпусів школи-інтернату розташовується художня школа.



За часи Австрії в цій будівлі розташовувалась цісарська повітова команда жандармерії.



Навпроти школи-інтернату стоїть будівля колишнього готелю і шинку Михайла і Анни Москви-Голоти.



Дана будівля є пам'ятником історії, адже свого часу тут зупинялись Леся Українка, Іван Франко, Гнат Хоткевич, Ольга Кобилянська, Іван Труш, Василь Стефаник.



Меморіальна таблиця на південній стіні будинку говорить про те, що тут зупинялись відомі українські поети і письменники.



Далі по вулиці зустрічається ще ряд цікавих будинків, один з них на фото нижче.



Ще один представник старої забудови Вижниці:



Неподалік від перехрестя вулиць Січових Стрільців і Шухевича колись розташовувалась одна з головних єврейських святинь міста - "Темпель рабина".



Колись це був цілий комплекс культових споруд. До сьогоднішнього дня збереглись лише будівлі синагоги та палацу цадиків.



В колишній синагозі зараз перебуває адміністративний корпус місцевого маслозаводу.



Поруч з синагогою розташовується колишній палац цадиків.



Зараз будівля належить відділу державної виконавчої служби.



На пагорбі, який розташовується на південь від центру Вижниці, розташовується церква святого Миколая, яку було зведено поруч зі старою дерев'яною на початку ХХ століття. Церкву освятили у 1924 році, а старий дерев'яний храм перевезли у сусіднє село Багна у 1930 році.



Церква має доволі цікавий і нетиповий вигляд, а своїм приземкуватим куполам храм завдячує реконструкції на початку 1990-х років.



Трохи вище від церкви стоїть костел святих апостолів Петра і Павла.



Храм було зведено у 1876 році на місці дерев'яного попередника, який згорів десять років перед тим. Кошти на будівництво костелу виділив місцевий олігарх вірменського походження Григорій Айвас.



Гробівець фундатора костелу в стіні храму:



Вид від костелу на центральну частину міста:



Одна з типових вулиць Вижниці, що відходить від центральної площі, з старою одно і двоповерховою забудовою:



Це далеко не всі цікавинки Вижниці, проте сподіваюсь, що атмосферу міста мені передати вдалось.
Tags: Буковина, Вижниця, костели, мандрівки, палаци, ратуші, синагоги, фото, храми, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 31 comments