rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Храми Дубна



Замок в Дубно я вже показував (можна глянути тут і тут), також розповідав про Луцьку браму, а сьогодні дійшла черга і до культових споруд міста. Дубно може похвалитись великою кількістю храмів, що були збудовані в різний час і в різних стилях. На сьогоднішній день в місті нараховується близько двох десятків культових споруд, що для райцентру є значним числом, принаймі одразу і не пригадаю чи в якомусь іншому райцентрі доводилось бачити більше храмів ніж в Дубно.
Ознайомлення буду проводити в тому ж порядку, в якому я відвідав дані споруди.


Монастир кармеліток (1630-1686 рр.) (вул. Т.Шевченка, 51)



За одними даними монастир кармеліток було засновано у 1660 році Анастасією Чернецькою, за іншою версією у 1702 році княгинею Теофілею-Людвигою Любомирською. Як би там не було, але костел з"явився тут раніше ніж монастир - його було зведено у 1630 році. Монастирський корпус з келіями було побудовано у 1686 році. Усі будівлі, які були зведені у стилі раннього бароко, з"єднані боковими стінами, а фасади утворюють суцільну лінію, перед якою виступає відкрита галерея.



Монастир кармеліток діяв тут близько двох сотень років, аж поки у 1890 році, його не було ліквідовано. Споруди кляштора передали православному Чеснохрестському монастирю за указом російського імператора. Цікаво, що події, які зумовили закриття римо-католицької обителі стались ще у 1867 році. А справа була такою. Поруч з кляштором розташовувався православний Чеснохрестський монастир, єдина дорога до якого вела через територію кармеліток. В якийсь момент настоятельниця католицького монастиря веліла зачинити браму, в результаті чого православні ченці виявились замкненими в своїй обителі і не могли її покинути. Тут вже втрутилась Почаївська лавра, до складу якої входив Чеснохрестський монастир. В результаті після 23 років розбирань римо-католицький монастир було закрито, а його будівлі було пристосовано до потреб православних ченців. Костел після перебудови перетворили на церкву. Проте вже у 1920 році після входження Дубна до складу Польщі монастир знову став римо-католицьким. Спочатку короткий час в ньому господарювали кармеліти босі, а згодом обитель перейшла до рук черниць – сестер Провидіння.



Після приходу радянської влади монастир було ліквідовано, а його будівлі використовувались для інших цілей, зокрема тут розмістився онкологічний диспансер, який перебуває в спорудах колишнього монастиря по сьогоднішній день.
У 2004 році тут було відкрито Свято-Варваринський жіночий монастир, який зараз ділить будівлі з диспансером.




Костел Святого Яна Непомука (1832 р.) (вул. К. Острозького, 18)



Перший римо-католицький костел на честь святого Яна Непомука з"явився в Дубно у ХVII столітті. Його фундатором був Януш Острозький.



Протягом століть на розвиток дубенського костелу виділяли кошти такі відомі особистості як Дмитро Корибут Вишневецький, Владислав-Домінік Заславський, Теофіля-Людвига Любомирська, Януш Сангушко та інші.



Будівля костелу, який ми можемо бачити сьогодні була зведена 1832 році за ініціативи місцевого пароха Алоїза Осинського.



Деякий час храм був діючим за радянської влади, проте у 1959 році його було закрито, а в будівлі розмістили спортзал місцевої дитячо-юнацької спортивної школи. Саме в той час були знищені розписи всередині костелу, а також понівечено фасад споруди.



У 1990 році будівлю було визнано пам"яткою архітектури. У 1991 році костел неофіційно повернули римо-католикам, які в той час відновили парафію в Дубно, а у 1994 році міська рада офіційно передала храм віруючим.



На костелі можна побачити меморіальну таблицю встановлену на честь Антонія Мальчевського, одного з основоположників "української школи" в польській поезії.



Ще одну таблицю на його честь було встановлено на дзвіниці.




Бернардинський костел (1629 р.) (вул. Д.Галицького, 28)



У 1614 році Януш Острозький засновує в Дубно бернардинський монастир, запросивши сюди черниць Братства Непорочного зачаття Діви Марії.



Будівництво костелу і кляштору було розпочато у 1617 році, а закінчували його у 1629 році вже за нового власника Дубна Владислава Заславського.



Ансамбль монастиря утворювали костел і корпус келій, які були зведені у стилі раннього бароко. Пізніше у 1642 році було добудовано монастирський дім (флігель) та інші господарські будівлі.



Монастир бернардинок, або колектанок, утримувався на пожертви власників Дубна Острозьких, Заславських, Любомирських та інших заможних меценатів. Також кляштору належала десятина від доходів семи сіл поблизу Дубна, які були зобов"язані опікуватись монастирем.



Монастир бернардинок проіснував майже два з половиною століття, аж поки його не було закрито у 1852 році.



Невдовзі колишній костел перетворили на собор святого Миколая. Черепичний дах спочатку змінили на гонтовий, а згодом храм покрили бляхою, тоді ж добудували одну муровану та п"ять дерев"яних бань. Внутрішні розписи адаптували під православні традиції, латинські написи замінили слов"янськими, а чотирьох римських пап перемалювали на євангелістів.



У 1909 році в будівлях колишнього бернардинського монастиря було відкрито Свято-Миколаївський жіночий монастир. Після того як Дубно увійшло до складу Польщі у 1920 році в монвстирі оселились монахи-бернардинці, які господарювали тут до 1931 року, після чого обитель відійшла до рук папської місії "Про Руссіа", при якій було відкрито католицьку семінарію. У 1937 році костел знову змінив свій вигляд - було прибрано православні бані, ще раніше було змінено розпис на католицький лад.



В радянські часи храм було закрито, а в його будівлі розмістилась фабрика художньої галантереї. Зараз споруда належить православним, які перетворили її на церкву святого Миколая.



А тепер подивимось як виглядає колишній костел всередині.












Свято-Іллінський собор (1908 р.) (вул. Д.Галицького, 13)



Свято-Іллінську церкву в Дубно звели в канонічному неоросійському стилі у 1908 році на пожертви місцевих жителів. За указом синоду у 1909 році церкву було перейменовано на собор.



Існує припущення, що раніше на цьому місці стояла стара дерев"яна церква, яку було закладено у 1539 році на честь брата Костянтина Острозького - Іллі.



Цікавим моментом в архітектурі храму є наявність чотирьох входів - по одному з кожного боку.




Церква Пророка Божого Іллі (1992 р.) (вул. Стара, 54)



Мабуть найменш цікавим храмом Дубна є церква Пророка Божого Іллі.



Храм було відкрито вже в часи незалежності у 1992 році.



Очевидно, що будівля церкви жодної архітектурної цінності не має. Якби не бані з хрестами, то не подумав би, що в цій споруді розташовується храм.




Спасо-Преображенська церква (1643 р.) (вул. І.Франка, 30)



Спасо-Преображенську церкву було зведено у 1643 році на місці старого дерев"яного храму на території монастиря, який було засновано у XV столітті Василем Острозьким.



Згодом православна обитель з храмом перейшла до рук греко-католиків, з ініціативи яких тут оселились отці-василіани. У 1812 році монастир припинив своє існування, а в 1833 році церква отримала парафіяльний статус у складі Московського патріархату.



У 1970-х роках радянська влада закрила храм. У 1990-х роках в церкві відновились богослужіння.




Синагога (XVI ст.) (вул. Кирила і Мефодія, 23)



Осередком єврейської общини в Дубно була велика синагога, яку було збудовано у XVI столітті. У XVIІІ столітті будівлю перебудовано в стилі бароко. Дана синагога є однією з найбільших на Західній Україні.



В роки Першої світової війни будівлю синагоги було суттєво пошкоджено, проте в 1930-х роках її відновили. Під час німецької окупації в роки Другої світової війни гітлерівці зробили тут гетто, в якому було розстріляно багато євреїв. Після війни єврейської общини в Дубно не стало.



В радянський час в будівлі синагоги перебували склади, а зараз споруда стоїть пусткою, хоч і входить до складу Державного історико-культурного заповіднику міста Дубно.




Свято-Георгіївська церква (1700 р.) (вул. Садова, 10)



На правому березі річки Іква неподалік від замку розташувалось передмістя Сурмичі, яке відоме з ХV століття. Назва передмістя походить від поселення замкових зброєносців, які "сурмили" у випадку небезпеки, таким чином повідомлявши місто про наближення ворогів.



Для військових, що мешкали у казармах на Сурмичах, у 1700 році було побудовано дерев"яну Свято-Георгіївську церкву, якій належало село Злинець.



У 1869 році поруч з храмом звели двоярусну дерев"яну дзвіницю.



До 1960-х років на Сурмичах стояла каплиця Марії Магдалини, яку було зведено на пам"ять про місцевих жителів, які померли від чуми в ХІХ столітті.



У 2000 році поруч з церквою побудували нову каплицю Марії Магдалини. Цього разу на честь 2000 років від Різдва Христового.



Таблиця пам"ятки архітектури:




Собор Різдва Пресвятої Богородиці (1665 р.) (вул. Полуботка, 17)



Собор Різдва Пресвятої Богородиці початково розташовувався в селі Страклів, яке в 1975 році ввійшло до складу Дубна. У 1665 році власниця села Анна Пузина заснувала православний Різдво-Богородичний монастир, тоді ж було зведено храм. Після своєї смерті Анна Пузина заповіла свої статки на користь обителі, яка повинна була відстоювати інтереси місцевих православних від католицької експансії. Монастир перестав існувати в кінці XVIII століття, а храм перетворився на парафіяльний.



Церкву звели місцеві волинські зодчі у стилі, який поєднує риси візантійського архітектурного стилю з українським бароко. Якщо чесно, то я не сподівався побачити такий величний і цікавий храм з вельми поважним віком на окраїні міста, яка ще п"ятдесят років тому була звичайним селом.



Поруч з церквою стоїть висока мурована дзвіниця.



В Дубно є ще ряд храмів, подивитись на які через короткий світловий день мені не вдалось. Що ж, при наступних відвідинах міста треба буде заповнити цей пробіл.

Розміщення вище наведених храмів можна побачити на цій карті:


Tags: Дубно, Рівненщина, каплиці, костели, мандрівки, монастирі, синагоги, фото, храми, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 26 comments