rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Аккерманська фортеця



Білгород-Дністровський є одним з найстаріших міст не тільки в Україні, але взагалі у світі. Його вік сягає понад 2500 років. За свою історію місто змінювало свою назву більше десяти разів. Оскільки дана територія розташовувалась на важливих торговельних шляхах, то і претендентів на володіння нею було достатньо. Кожен раз нові господарі давали місту нову назву, серед яких були Тіра (за скіфоеллінів), Алба-Юлія (за римлян), Туріс (за гунів), Білгород (за Русі), Ак-Ліба (за татарів), Аспрокастро, Мальвокастро, Монкастро і Маврокастро (за гунеузців), Четатя-Албе або Фегер-Вар (за Молдовського князівства), Аккерман (за турків), і врешті з 1944 року і по сьогоднішній день місто називається Білгород-Дністровський. Цікаво, що практично в кожній з назв фігурує слово "білий" на відповідній мові. Це пояснюється тим, що міські будівлі зводилися з місцевого вапняку, який має яскраво виражений білий колір.
Найвизначнішою пам"яткою Білгород-Дністровського є доволі добре збережена фортеця, яку найчастіше називають Аккерманською. Достеменно невідомо коли саме виникли перші укріплення. Зараз вчені притримуються версії, що фортецю заклали генуезці у ХІІІ столітті, а головною задачею укріплень був контроль над Дністровським лиманом. У ХІV столітті Білгород переходить у власність Молдовського князівства, за часів якого місто набуло найбільшого розвитку, а його населення складало понад 20 тисяч жителів. В той же час було значно розширено фортецю, основні елементи якої було побудовано до 1440-х років. На той час довжина мурів сягала понад два з половиною кілометри, їх товщина була від півтора до п"яти метрів, а висота сягала п"ятнадцяти і більше метрів. Вздовж фортечних стін було поставлено 34 вежі, 26 з них збереглось по сьогоднішній день. З трьох боків твердиню оточував рів, шириною 14 метрів і глибиною 20-22 метри, який при потребі наповнювали водою з лиману. З четвертого боку до фортеці впритул підходив Дністровський лиман. Твердиня складалась з чотирьох дворів: громадський, гарнізонний, цитадель і карантинний (господарський). Кожен двір міг вести незалежну оборону, тому при захопленні якось з них фортеця і надалі могла успішно оборонятись. Найстарішою частиною вважається цитадель, яку звели генуезці. Саме тут жив комендант фортеці та розміщувався військовий штаб. Цитадель складалась з чотирьох башт: Придвірна, Комендантська, Темниця та Скарбниця. Остання є напівзруйнованою, тоді як інші перебувають в вельми хорошому стані. До цитаделі примикає гарнізонного двір, на якому раніше розташовувались казарми, стайні та склади з боєприпасами. Найбільшим двором є громадянський, його площа становить 5 гектарів. Колись тут стояли житлові будівлі, а в турецький час навіть мечеть, від якої до наших днів зберігся мінарет. В ХІХ столітті житлові споруди двору було розібрано. Три найбільші башти громадянського двору мають свої окремі назви: Овідія (Дівоча), Пушкіна і Сторожова. Карантинний (господарський) двір практично не зберігся. Він примикав до берегу лиману і використовувався для торгівлі та складів. З зовнішнім світом фортецю зв"язували дві брами: Головна (Кілійська) і Овідіопольська, яка виходила до лиману. Крім того для зв"зку між дворами використовувались ще четверо внутрішніх воріт.
З кінця ХV і до початку ХІХ століття Білгородом володіла Османська імперія, а фортеця вважалась однією з найнеприступніших, хоча це зовсім не зупиняло постійні напади на неї запорізьких козаків на чолі з Северином Наливайком, Іваном Сулимою, Іваном Сірком, Семеном Палієм і багатьма іншими. Періодично турбували Аккерман і поляки з молдаванами.
Під час російсько-турецьких воєн фортеця кілька разів переходила з одних рук в інші, поки в 1812 році остаточно не перейшла до Росії. З 1832 року твердиня втрачає своє стратегічне значення, а в 1896 році стає історико-архітектурною пам"яткою. В радянський час у колишній твердині відкрили музей-заповідник, який діє тут і по сьогодні. Зараз Аккерманська фортеця є одним з найпопулярніших туристичних об"єктів на півдні України.
А тепер перейдемо до перегляду фото.

Замковий рів на фоні башти Овідія (Дівочої):



Численні башти вздовж фортечних стін:



Мури, рови, башти:





Головна (Кілійська) брама з баштою:



Кілійська брама:



Головні ворота:



Так брама виглядає з внутрішнього боку:



На задньому плані башта Овідія (Дівоча):



Залишки старих будівель, підозрюю, що античних часів:



Бійниця з гарматою:



Мінарет на громадському дворі:



Мінарет і Сторожова башта.



Сторожова башта і стіна між громадянським і гарнізонним дворами:



Сторожова башта, позаду якої одна з брам гарнізонного двору:



Башта Пушкіна і зовнішній мур:



Башта Пушкіна:



Башта Пушкіна зблизька:



Вид на стіну гарнізонного двору і Сторожову башту з кута громадянського двору:



Башта Пушкіна і зовнішній мур від однієї з брам гарнізонного двору:



Брама гарнізонного двору:



Вона ж з внутрішнього боку:



Сторожова башта з мурами з гарнізонного двору:



Зовнішні мури і башти гарнізонного двору:



Цитадель:







Гарнізонний двір і цитадель:





Всередині цитаделі:





Бійниця:



Поруч з фортецею ведуться перманентні розкопки давнього міста Тіра.







Йдемо в бік лиману.



Чи не найбільш видовищний вигляд на фортецю відкривається з боку Дністровського лиману, проте мені трохи не пощастило, бо був там коли довелось фотографувати проти сонця.




Tags: Білгород-Дністровський, Одещина, замки, мандрівки, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 40 comments