rbrechko (rbrechko) wrote,
rbrechko
rbrechko

Ужгородський скансен



Ужгородський скансен (офіційна назва - Закарпатський музей народної архітектури і побуту) - музей під відкритим небом, який розташовується зовсім поруч з замком, під його південно-східною стіною. На сьогоднішній день скансен займає площу 5.5 га, а на його території розміщується понад два десятки споруд різного призначення, які відображають традиції народного зодчества на Закарпатті. Також в музеї зібрано велику кількість предметів побуту. Експонати яскраво ілюструють народні звичаї та культурні здобутки різноманітних етнічних груп, які проживають на Закарпатті.



Музей було відкрито у 1970 році, проте його створення розпочалось на п"ять років раніше - у 1965 році. У ХІХ столітті місцевість, на якій зараз розташовується скансен, використовувалась під кладовище і згадується під назвою Могильний Сад. Під час створення музею кладовище з могилами було знищено.



Без сумнівів найбільш цінною спорудою скансену сміливо можна вважати Михайлівську церкву з села Шелестів (зараз це частина селища Кольчино у Мукачівському районі). Храм було зведено у 1777 році, і він є яскравим представником традиційних лемківських церков Закарпаття. Будівля складається з трьох дубових зрубів, а над бабинцем височіє 22-метрова вежа-красуня.



Церква є дуже вишуканою, а вдале поєднання барокових рис з традиційним лемківським зодчеством робить її просто незабутньою. Храм справді є унікальним, адже з колись великої кількості лемківських дерев"яних церков до наших днів в Україні збереглось лише два старих храми - Шелестівська церква в Ужгороді і церква з села Плоске, яка зараз перебуває в Київському музеї архітектури і народного побуту в Пирогово. Ще три дерев"яні лемківські церкви у 1920-1930-их роках було вивезено до Чехословаччини, і зараз вони прикрашають парки Праги і Нової Паки, а також містечко Кунчіце.



Переїзд у скансен був не єдиною мандрівкою церкви. Першу свою подорож храм здійснив у 1928 році, коли його було викуплено і перевезено у Мукачево православною громадою міста. В радянські часи церква перебувала у занедбаному стані, аж поки у 1972 році її не перевезли в Ужгород до музею, де зробили грунтовну реставрацію.



На жаль, іконостас церкви до наших днів не зберігся, також невідома доля церковних ікон. Сьогодні храм прикрашає іконостас з Святодухівської церкви з Колочави.



Поруч з церквою на землі стоять два старих дзвони. Також неподалік від храму розташована цвинтарна дзвіниця (кінець ХІХ ст.), яку було перевезено з села Вільховатий Рахівського району.



Перед церковним подвір"ям можна побачити каплицю (перша половина ХІХ ст.) з села Новоселиця Міжгірського району:



А тепер перейдемо до короткого перегляду решти споруд скансену. Розпочнемо з традиційної криниці-журавля:



Реконструкція гончарної печі з села Великі Ком"яти Виноградівського району:



Хата з села Довге Іршавського району (друга половина ХІХ ст.):



Цікавої форми голуб"ятник:



Хата з села Стеблівка Хустського району (кінець ХІХ ст.):



Корчма з села Верхній Бистрий Міжгірського району (1860-ті роки):



Хата з села Гукливий Воловецького району (1850-ті роки):



Оборіг (споруда на чотирьох стовпах для зберігання сіна):



Хата з села Тибава Свалявського району (кінець XVIII ст.):



Гуцульська хата із селища Ясіня (присілок Кевелів) Рахівського району (середина XVIII ст.):



Гуцульська гражда з села Стебний Рахівського району (XVIII-XIX ст.):



Водяний млин з селища Колочава Міжгірського району (кінець ХІХ - початок ХХ ст.):



Хата з села Вишково Хустського району (1879 р.):



Хата з села Середнє Водяне Рахівського району (початок ХХ ст.):



Хата з села Горіховиця Ужгородського району (кінець XVIII ст.):



На цьому і попрощаємось з музеєм, який виявився справді гідним уваги.


Tags: Закарпаття, Ужгород, мандрівки, скансен, фото, храми, церкви
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 45 comments